Одними з найважливіших та обов’язкових принципів редакційної політики є протидія плагіату, самоплагіату, а також дотримання принципів академічної доброчесності.

Плагіатом вважається оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів інших авторів без зазначення авторства. Автоплагіатом (самоплагіатом) вважається надання у матеріалах рукопису власних, раніше вже опублікованих наукових результатів як нових результатів.

Автори статті повинні гарантувати, що вони написали абсолютно оригінальну роботу, і, якщо автори використали матеріали і/або слова інших авторів, це повинно бути відповідним способом позначено посиланням або вказано в тексті.

Усі статті, подані до публікації в журналі, проходять перевірку на наявність плагіату із застосуванням спеціалізованих сервісів. Редакційна колегія аналізує всі випадки виявленого плагіату та залишає за собою право відмовити у розгляді поданого рукопису.

Наукові статті, що надходять до редакції журналу, перевіряються за такими показниками:

якщо рівень оригінальності рукопису перевищує 85 % — матеріал допускається до рецензування;

якщо рівень оригінальності становить від 75 % до 85 % — наукову статтю повертають авторам на доопрацювання з рекомендацією усунути текстові запозичення та подати переглянутий варіант;

якщо рівень оригінальності нижче 75 % — матеріал не приймається до розгляду;

допускається не більше ніж 3 % запозиченого тексту з одного джерела.

Представлення одного і того ж рукопису більш ніж до одного журналу одночасно є неетичною поведінкою при публікації і є неприпустимим.

Ця політика відповідає рекомендаціям COPE (Комітету з етики публікацій) та відображає міжнародні стандарти дослідницької доброчесності. Усі учасники процесу — автори, рецензенти, редактори та видавці — зобов’язані дотримуватися найвищих стандартів професійної поведінки та академічної етики.