Методи застосування концепції суб’єктивних систем

Анотація

У статті розглянуто методи застосування концепції суб’єктивних систем для моделювання, проектування та керування складними технічними й інформаційними системами, що функціонують в умовах динамічної невизначеності та обмеженого зовнішнього контролю. Запропонований підхід ґрунтується на використанні не лише агентно-популяційних моделей, але й цілісних біоподібних систем, які мають внутрішню структурну організацію та власні механізми функціональної взаємодії. Основну увагу приділено методам онтогенетичного розвитку суб’єктивних систем, внутрішньої саморегуляції та функціональної реконфігурації, що забезпечують їхню здатність до адаптації без прямого зовнішнього управління. Окремо досліджено граничні стани функціонування системи, які визначають перехід між режимами балансування, стабілізації та режимами змін, реконфігурації або розвитку. Такі переходи інтерпретуються як ключові моменти внутрішньої перебудови структури та логіки взаємодії компонентів системи. Показано можливості практичного застосування концепції суб’єктивних систем у комп’ютерній інженерії, зокрема в задачах оркестрації обчислювальних ресурсів, побудові адаптивних керуючих контурів, а також у проектуванні автоматизованих комплексів, здатних до самостійної стабілізації та розвитку в змінному середовищі.